27 листопада відбулася надзвичайно цікава презентація кількох фільмів про Львів. Їх автор – колишній працівник Університету - полковник внутрішньої служби, начальник відділення комплектування та проходження служби Відділу по роботі з персоналом, художник і режисер-аматор, учасник одного з найперших складів вокально-інструментального ансамблю «Полум’яні серця», людина, фанатично закохана у Львів – Сергій Ткаченко. Його представив начальник Відділу виховної та соціально-гуманітарної роботи полковник сл.ц.з. Василь Крещишин.
Присутні на цій презентації з великою цікавістю переглянули фільми: «Львів…То було так давно», «Львів… Мелодія кохання», а з особливою увагою глядачі сприйняли фільм «Львів. Старі фотографії. Вулиця Клепарівська, Будинок інвалідів», бо в ньому було представлено рідкісні кадри, на яких можна було впізнати приміщення Університету, в яких після поранень перебували солдати й офіцери айстро-угорської армії, місця довкола будівлі, каплицю-теперішню Церкву Покрови Пресвятої Богородиці. В усіх своїх роботах автор використав дуже цікавий художній прийом–знімання того чи іншого кадру з того ж ракурсу, з якого він був знятий багато років тому. Ефект такого прийому – просто вражаючий!
Сергій Анатолійович розповів про відгуки на фільми, які надходять до нього з усіх куточків світу – від колишніх курсантів (тоді Пожежно-технічного училища) і від львів’ян, які волею долі опинилися поза Україною. Для них фільми – це дуже приємні спогади про місто їхньої юності, про Україну.
Фільми супроводжувалися прекрасними ретро-піснями свого часу відомого у Львові музиканта Богдана Веселовського, мелодіями Віктора Морозова, веселими «батярськими піснями», які у Львові були завжди дуже популярні. Поезії великих прихильників нашого міста - Василя Симоненка та Миколи Вінграновського - прочитали курсанти і студенти, а слова В.Симоненка «Сивий Львове! Столице моєї мрії!» якось самі собою стали лейтмотивом цієї зустрічі.
Автор поділився також своїми творчими планами - а їх у нього багато! Всі присутні аплодували Сергієві Анатолійовичу і запросили його на нові презентації своїх робіт до Університету.
Присутні на цій презентації з великою цікавістю переглянули фільми: «Львів…То було так давно», «Львів… Мелодія кохання», а з особливою увагою глядачі сприйняли фільм «Львів. Старі фотографії. Вулиця Клепарівська, Будинок інвалідів», бо в ньому було представлено рідкісні кадри, на яких можна було впізнати приміщення Університету, в яких після поранень перебували солдати й офіцери айстро-угорської армії, місця довкола будівлі, каплицю-теперішню Церкву Покрови Пресвятої Богородиці. В усіх своїх роботах автор використав дуже цікавий художній прийом–знімання того чи іншого кадру з того ж ракурсу, з якого він був знятий багато років тому. Ефект такого прийому – просто вражаючий!
Сергій Анатолійович розповів про відгуки на фільми, які надходять до нього з усіх куточків світу – від колишніх курсантів (тоді Пожежно-технічного училища) і від львів’ян, які волею долі опинилися поза Україною. Для них фільми – це дуже приємні спогади про місто їхньої юності, про Україну.
Фільми супроводжувалися прекрасними ретро-піснями свого часу відомого у Львові музиканта Богдана Веселовського, мелодіями Віктора Морозова, веселими «батярськими піснями», які у Львові були завжди дуже популярні. Поезії великих прихильників нашого міста - Василя Симоненка та Миколи Вінграновського - прочитали курсанти і студенти, а слова В.Симоненка «Сивий Львове! Столице моєї мрії!» якось самі собою стали лейтмотивом цієї зустрічі.
Автор поділився також своїми творчими планами - а їх у нього багато! Всі присутні аплодували Сергієві Анатолійовичу і запросили його на нові презентації своїх робіт до Університету.