Така болюча тема обговорювалася 27 квітня на науково-практичному семінарі «Відлуння атомного віку», що його організувала й провела кафедра українознавства Інституту психології та соціального захисту.  Першим на його засіданні виступив Андрій Іванович Харчук, який далекого 1986 року брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. З хвилюванням і сльозами на очах він розповів про особливості тієї операції, про ризики і трагічні наслідки, про тих, кому ми завдячуємо нинішнім сонячним днем і своїм життям узагалі, поіменно згадавши, зокрема шістьох пожежних, які в перші дні після аварії відійшли в інші світи.
     Завідувач кафедри українознавства Марта Лабач говорила про наслідки Чорнобиля в гуманітарній сфері, про морально-етичні аспекти проблеми. З прецікавими доповідями виступили студентки Юлія Коструліна, ПС-21  («Чорнобильський  синдром: вплив катастрофи на психологічний стан людей»), Мостіпан ВАікторія, СР-41 («Соціальний захист осіб, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи»), Мар’яна Буць, АП-11 («Чорнобильська катастрофа у сприйнятті світової спільноти»). Завершив семінар надзвичайно цікавими і пізнавальними фактами й висновками професор Михайло Михайлович Семерак. 
     Доповіді супроводжувалися документальними кадрами квітня 1986 року й музичними композиціями, створеними талановитими українськими композиторами. Звучали рядки з поезії Ліни Костенко, в яких підкреслено унікальність нашого спільного для всіх людей Дому – планети Земля, бо

І оскільки ми не маємо куди подітися з цього нашого Дому, МУСИМО його берегти й дорожити ним – цьому вчать і наслідки Чорнобиля!