"Мово рідна,  слово рідне,
Хто вас забуває,  
Той у грудях не серденько - 
Тілько камінь має"
     Ці слова нашого поета Сидора Воробкевича особливо тепло, а водночас, актуально звучать сьогодні, в День української писемності та мови.  Ми завжди знали, що мова - наш оберіг, національний ідентифікатор,  кордон нашої безпеки. Але особливо всі українці це зрозуміли, коли той кордон був порушений і на території нашої Держави, коли почалася війна. Тоді про стратегічне значення мови і культури народу задумалися не тільки свідомі українці, а й ті, хто не надавав особливого значення мові, розглядаючи її тільки як засіб комунікації, а вона ж ще й потужно формує наше мислення,  свідомість!  
     Диктант національної.єдності щороку підтверджує, що українці всього світу єдині в своєму бажанні мати сильну Державу, мова якої  стоїть на сторожі її інтересів.
     Автор тексту диктанту, Юрій Андрухович - відомий український письменник, він же й читав його. Ми писали про старий таємничий  осінній парк, у якому минуло дитинство героя і пам'ять про який залишилася  на все життя, парк, що є частиною твоєї землі і тебе самого... 
     Отже, диктант написано, а ми продовжуємо жити - вчитися, працювати в океані рідної материнської мови, в своїй рідній домівці!