27 лютого в рамках заходів, приурочених 200-річчю з Дня народження Тараса Шевченка, відбувся кінолекторій «Мій Шевченко», організований кафедрою українознавства.

 
У вступному слові викладач Галина Хлипавка зазначила: «В історії України ще не було людини, яка зробила б такий велетенський вплив на уми і серця своїх співвітчизників.
 
Кожне наступне покоління, кожна окремо взята людина читає Кобзаря по-своєму, відкриває його для себе заново. У нашу бурхливу добу суспільно-політичних змін, мабуть, немає поета, слова якого звучали б більш актуально, аніж Шевченкові: «Свою Україну любіть, любіть її во время люте, в останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть…»
 
Творці документального фільму «Мій Шевченко» (спецпроект Юрія Макарова) дали можливість глядачам пройти від невеличкої хати в Моринцях, де народився Поет, до Чернечої гори біля Канева, де він похований.
 
Вдалий «поліекран»: справжні документи, картини, стара кінохроніка, уривки з фільмів про Шевченка, візуалізація придатних до реального показу фактів, місць подій (Вільнюс, Петербург, Арал) – усе це дало можливість присутнім на перегляді побачити в Тарасові Шевченку водночас генія і звичайну людину, яка просто дуже любила свій народ.
 
Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотні полків, дивізій, цілі армії піднімало до збройної боротьби. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу та мистецтво, а головне – загальнолюдські ідеї братерства та любові здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти. Він не був проповідником, та своєю щирою вірою, дитячою відданістю Творцеві, гарячими віршами-молитвами не одного навернув до Бога. Він не прагнув бути пророком – він ним був.