Цьогорічний текст мав промовисту назву «Треба жити!». Його авторка — українська письменниця та перекладачка Євгенія Кузнєцова, а читала диктант народна артистка України Наталія Сумська. Твір сповнений глибоких сенсів: це роздум про стійкість, гідність і силу життя навіть у найтемніші часи. Це звернення до кожного українця не втрачати віру, берегти людяність і продовжувати жити, бо саме життя є формою нашого спротиву.
Диктант об’єднав українців у всьому світі: його писали в школах і вишах, у бібліотеках, у домівках і навіть у бліндажах. Захисники на передовій, студенти за кордоном, діти й дорослі — усі одночасно сіли за столи, щоб написати текст, який єднає мільйони сердець.
Хоч писати було дещо складно через надто швидке прочитання, в аудиторіях панувала особлива атмосфера внутрішнього піднесення та єднання довкола рідного слова.
Післясмак диктанту особливий. Для когось це була перевірка грамотності, для когось момент гордості за наш народ, а для всіх — нагадування, що українське слово живе, поки ми ним дихаємо, говоримо, пишемо. Саме заради цього ми щороку долучаємося до цієї акції — щоб відчути спільність, силу і красу нашої мови, утвердити її як основу нашої єдності та ідентичності.
ЛДУБЖД і надалі підтримує традиції, які гуртують українців довкола спільних цінностей, бо мова — це не просто засіб спілкування. Це наш код, наша пам’ять, наша зброя і наш духовний дім.












