І у вогонь, й у воду…

Публікація на сторінках газети «Буковина» про рішучі та професійні дії випускника Університету 2011 року начальника караулу старшого лейтенанта Ігоря Смика, який у Чернівцях врятував мешканку з палаючої квартири, а також разом із рятувальниками організував евакуацію 20 жителів будинку.

Дивлячись новини, побачила, як один із рятувальників розповідав про пригоду, точніше про свою роботу. 24 лютого о 7.38 год. на вулиці Текстильників, 6 в Чернівцях сталася пожежа. Рятувальники прийшли на допомогу дівчині. Юнак тримався впевнено та спокійно, ніби щойно не було ніякої небезпеки, й він кілька хвилин тому не змагався за життя людини з підступним вогнем. До речі, як з’ясувалося, та дівчина – його ровесниця.

– Сусіди вчасно помітили, що з вікон квартири йде дим, й викликали рятувальників. Прибувши на місце, ми побачили, що на балконі другого поверху дівчина потребувала нашої допомоги. Розвернули драбину й врятували її. Інші мешканці теж перебували в небезпеці, тому ми їх евакуювали. Всього було 20 людей, – розповідав з екрану телевізора начальник караулу, старший лейтенант Ігор Смик.

Невдовзі мені пощастило особисто познайомитися із Ігорем. Найперше запитала його, чому обрав саме таку професію? Він трохи подумав, а потім відповів:

– Чесно кажучи, не знаю. У моїй родині ніхто не був пожежником, аби я міг взяти з них приклад. Чомусь вона мені сподобалась. Можливо тому, що маю змогу допомагати іншим людям, коли вони потрапляють у небезпечні ситуації.

Хлопець народився на Тернопільщині, закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, спеціальність – пожежна безпека. За направленням приїхав у Чернівці. Тут уже працює майже три роки, протягом яких неодноразово брав участь у небезпечних рятувальних операціях. Одного разу за зміну було аж 12 викликів. Тому найголовніше у його роботі – це витривалість та врівноваженість. Важливо, приїхавши на об’єкт, не розгубитися, оцінити ситуацію, виявити небезпеку, правильно скоординувати дії своєї команди, каже старший лейтенант. Саме це є запорукою успіху в роботі. Завдяки цим якостям Ігор та його підопічні не зазнавали важких травм.

Іноді їм доводиться не тільки рятувати людей з вогню чи з автівки, яка потрапила у ДТП, але й допомагати визволити дітей із зачиненої квартири або ж… впіймати кажана чи знайти вужа, який заповз до будинку.

Аби завжди бути в належній формі, рятувальники щозміни проводять тренування, здають нормативи. Адже недаремно кажуть, важко у навчанні, зате легко у бою. Так само й у них. Треба бути готовим до найскладніших ситуацій. Адже важлива кожна хвилина, яка для того, хто потребує негайної допомоги, може здатися цілою вічністю.

Для пересічного громадянина зайти в палаючу кімнату – це страшно. Але не для Ігора. Адже їх до цього готують. Під час навчання були практичні заняття. І з роками страх притуплюється.

– Як би це банально не звучало, але в нас робота така. Ми повинні лізти і у вогонь, і у воду. Страх з’являється тільки тоді, коли знаєш, що у квартирі хтось є, і його життя залежить від тебе, – зізнається молодий рятувальник.

У них така робота – рятувати життя інших людей. Для когось – це подвиг, а для них – щоденні робочі будні. Постійно бути на сторожі й при першому ж сигналі – їхати на новий виклик. І чим швидше вони приїдуть, тим більше шансів, що небезпечна пригода закінчиться щасливо.