В Університеті відбувся курсантсько-студентський науково-практичний семінар «ВІДЛУННЯ АТОМНОГО ВІКУ В МИСТЕЦТВІ»
23 квітня відбувся курсантсько-студентський науково-практичний семінар «ВІДЛУННЯ АТОМНОГО ВІКУ В МИСТЕЦТВІ», присвячений 29-ій річниці Чорнобильської катастрофи. Під керівництвом викладачів кафедри українознавства курсанти та студенти підготували доповіді, у яких проаналізували найцікавіші згадки про неї у кінематографі, літературі, музиці та образотворчому мистецтві, починаючи з минулого сторіччя, закінчуючи сьогоденням («Осмислення Чорнобильської трагедії в художній літературі», Владислав Багнюк (ЦЗ-11), Яна Сличко (ЕК-11), «Образотворче мистецтво і тема Чорнобиля», Надія Слободяник (ОП-11), «Чорнобильська тема у світовому кіно та музиці»,Дарія Рижавська (ПС-22)).
У виконанні Володимира Митка (ПБ-12), Вадима Куська (ПБ-12) та Наталіїї Семенюк (ПС-22) прозвучали поезії Івана Драча, Ліни Костенко та Миколи Луківа.
Як могло таке статися? Чому саме з нами? Хто винен? А головне – як діяти людині далі, щоб вижити? На ці запитання учасники семінару шукали відповіді за допомогою творів мистецтва. Торкаючись прекрасного, людина руйнує в собі розпач, зневіру та інші, не менш «радіоактивні» якості особистої психології, адже, як сказав відомий іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет, мистецтво «відкриває істину через емоційне злиття зі світом, «несподіване осяяння», що виливається в художній образ».
Істиною, яка відкривається як результат художніх рефлексій про Чорнобильську катастрофу, можна вважати слова літературного критика Івана Дзюби: «Чорнобильська катастрофа стала найочевиднішим й найболючішим симптомом неблагополуччя в суспільстві... Вона ж разом із іншими тривожними чинниками поставила нашес успільство перед необхідністю знати правду про самого себе й будувати всі ланки життя на засідках людської моральності».
У виконанні Володимира Митка (ПБ-12), Вадима Куська (ПБ-12) та Наталіїї Семенюк (ПС-22) прозвучали поезії Івана Драча, Ліни Костенко та Миколи Луківа.
Як могло таке статися? Чому саме з нами? Хто винен? А головне – як діяти людині далі, щоб вижити? На ці запитання учасники семінару шукали відповіді за допомогою творів мистецтва. Торкаючись прекрасного, людина руйнує в собі розпач, зневіру та інші, не менш «радіоактивні» якості особистої психології, адже, як сказав відомий іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет, мистецтво «відкриває істину через емоційне злиття зі світом, «несподіване осяяння», що виливається в художній образ».
Істиною, яка відкривається як результат художніх рефлексій про Чорнобильську катастрофу, можна вважати слова літературного критика Івана Дзюби: «Чорнобильська катастрофа стала найочевиднішим й найболючішим симптомом неблагополуччя в суспільстві... Вона ж разом із іншими тривожними чинниками поставила нашес успільство перед необхідністю знати правду про самого себе й будувати всі ланки життя на засідках людської моральності».