Концепція наукової діяльності
Освіта і наука є показниками розвитку держави, суспільства, економіки та вагомими чинниками інтеграції України в світову спільноту. Прогрес держави визначається професійним рівнем наукових кадрів, підготовка яких є одним з головних завдань закладів вищої освіти.
Сучасний стан розвитку науки характеризується формуванням наукових шкіл, наявністю зв’язків між національними та зарубіжними науково-освітніми закладами, підвищенням якості наукових досліджень. Наукова діяльність в університетах є інтелектуальною творчою роботою, що здійснюється в формі фундаментальних і прикладних наукових досліджень та спрямовується на отримання і використання нових знань.
Сучасні умови розвитку суспільства спонукають до змін концептуальних засад наукової діяльності закладів вищої освіти, підвищення конкурентоспроможності наукових досліджень, сприяють розвитку української науки та її інтеграції у світовий науковий процес.
Пріоритетами національних інтересів України в техногенно-природній сфері є забезпечення екологічно- та техногеннобезпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження довкілля та раціональне використання природних ресурсів.
В Україні наявна значна кількість великих потенційно небезпечних об’єктів, зокрема: атомні, теплові та гідроелектростанції, підприємства гірничодобувної промисловості, хімічного і промислового виробництва, сховища небезпечних речовин і матеріалів, а також об’єкти інфраструктури, на яких можливе виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, які можуть спричинити негативний вплив на людей та довкілля,. Особливу загрозу становить зупинка низки виробництв, спричинені цим порушення в господарських зв’язках та збої в технологічних процесах, пов’язані з високим рівнем зносу основних виробничих засобів, що становлять у ряді галузей народного господарства 80–100%. Окрім того, не завжди коректна поведінка людини в процесі активізації господарської діяльності призводить не тільки до виникнення проблем із забрудненням повітря, води, ґрунту, але й до глобальних порушень біохімічного кругообігу, що викликає руйнування природних екосистем і, як наслідок, – порушення стійкості навколишнього середовища, зміни клімату, підвищення сейсмічності, виникнення щосезонних підтоплень, провалів земної поверхні, поява епідемій, порушення психофізіологічного стану людей тощо.
Нестабільність техногенної та екологічної безпеки є гальмом розвитку держави. Тому виникає необхідність проведення відповідних заходів та виділення значних фінансових коштів для забезпечення захисту населення і територій.
Слід зауважити, що для вирішення проблем захисту від наслідків надзвичайних ситуацій із забезпеченням високого рівня екологічної безпеки, потрібно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів, враховувати сукупний вплив усіх небезпечних факторів та взаємну залежність 3 заходів безпеки з метою максимального зниження масштабів втрат та збитків.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
1. пожежна та техногенна безпека;
2. цивільний захист;
3. екологічна безпека та відновлення забруднених територій;
4. кризова психологія та психічне здоров’я рятувальників і населення;
5. наукові дослідження у сфері педагогіки безпеки життєдіяльності;
6. соціальна робота та соціальний супровід;
7. інноваційні гуманітарні практики безпеки;
8. інформаційна та кібербезпека;
9. роботизовані та безпілотні системи;
10. управління проєктами, програмами та менеджмент у системі безпеки;
11. лінгвістична безпека та удосконалення міжнародної комунікації в умовах надзвичайних ситуацій.
Наукові дослідження спрямовуються на створення інноваційних рішень для потреб ДСНС України, органів місцевого самоврядування, громад, підприємств критичної інфраструктури.















