«Життєстійкість особистості в час війни»: в Університеті відбувся науковий семінар

У Навчально-науковому інституті психології та соціального захисту відбувся науковий семінар «Життєстійкість особистості в час війни». У вступному слові начальник інституту Василь Карабин підкреслив роль психологічної підготовки майбутніх фахівців у сфері безпеки людини та необхідність гнучкого реагування персоналу Університету на виклики сьогодення. Модератором семінару був доцент кафедри практичної психології та педагогіки Андрій Цюприк. Учасники семінару заслухали доповідь викладача кафедри практичної психології та педагогіки Ксенії Березяк. Були розглянуті такі питання:
1. Поняття «життєстійкість» та суміжні поняття у сучасній науковій літературі. Складові життєстійкості.
2. Експериментальні дослідження життєстійкості.
3. Підходи та техніки підвищення життєстійкості особистості.
Життєстійкість може бути характеристикою не лише особистості, а й організації та цілої спільноти. Життєстійкість пов’язана з іншими властивостями: психологічною резилентністю, стресостійкістю, оптимізмом, когнітивною гнучкістю, посттравматичним зростанням.
Життєстійкість підлягає формуванню у навчальному процесі. Для цього застосовують низку технік: 
1. Реконструкція ситуації (situational reconstruction). В уяві відтворюється задані тренером стресові ситуації. Під час такої реконструкції людина краще розуміє джерела конфлікту, свої помилки, обирає більш ефективні варіанти подолання ситуації.
2. Техніка фокусування (focusing) була розроблена Ю. Джендлінгом. Це пошук емоційних реакцій, що погано усвідомлюються та заважають прийняттю рішення через звернення до «внутрішнього смислу» для досягнення емоційного інсайту.
3. Компенсаторне самовдосконалення (compensatory self-improvement). У випадку неможливості вирішити дану стресову ситуацію відбувається звернення до дотичної ситуації, яку можливо вирішити.